Рефлексія до модуля 2
Мандруючи з вівторка різноманітними конкурсами, обмірковуючи становище дітей, які у всіх цих конкурсах зайняті, до мене прийшло усвідомлення того, як можна реально полегшити їхнє життя за допомогою Intel-технологій. Я навіть знаю, як я це буду робити на уроках світової літератури (хоча пройдено лише два модулі).
Ось я ловлю себе на думці, що я відчуваю стривоженість, якщо не виконаю домашнє завдання (і начебто і часу обмаль, а сиджу і роблю))))
Я не люблю довго "зависати"на одному і тому ж самому, мене завжди кудись тягне - як не в аспірантуру, то хоча б на курси. І час швидко минає - тиждень летить непомітно.
Однак відчуття занепокоєння збільшується - я боюся, що отримані мною знання можуть пропасти задарма. І навіть скажу чому. Справа в тому, що при всьому моєму бажанні іти в ногу з часом гальмує розуміння - для мене це нездійсненна справа. Адже щоб робити все так, як Ви нас навчаєте, потрібно доволі багато часу, а я замість того, щоб робити те, що цікаво, змушена додатково працювати, адже держава політика стосовно освіти полетіла за новими віяннями, а про матеріальне забезпечення як шкіл, так і власне нас, забула.
Отож, для того, щоб всі мої нові знання не пропали даремно у додачу до курсів мені потрібні:
Скатертина-самобранка, щоб не хвилюватися за вміст холодильника
Чоботи-скороходи, щоб скрізь встигати
можна і однесеньку чарівну палочку - махнув легесенько, сказав "Алахамора" і все є - і новий комп. у класі, і дошчечка мультимедійна і ....
Мандруючи з вівторка різноманітними конкурсами, обмірковуючи становище дітей, які у всіх цих конкурсах зайняті, до мене прийшло усвідомлення того, як можна реально полегшити їхнє життя за допомогою Intel-технологій. Я навіть знаю, як я це буду робити на уроках світової літератури (хоча пройдено лише два модулі).
Ось я ловлю себе на думці, що я відчуваю стривоженість, якщо не виконаю домашнє завдання (і начебто і часу обмаль, а сиджу і роблю))))
Я не люблю довго "зависати"на одному і тому ж самому, мене завжди кудись тягне - як не в аспірантуру, то хоча б на курси. І час швидко минає - тиждень летить непомітно.
Однак відчуття занепокоєння збільшується - я боюся, що отримані мною знання можуть пропасти задарма. І навіть скажу чому. Справа в тому, що при всьому моєму бажанні іти в ногу з часом гальмує розуміння - для мене це нездійсненна справа. Адже щоб робити все так, як Ви нас навчаєте, потрібно доволі багато часу, а я замість того, щоб робити те, що цікаво, змушена додатково працювати, адже держава політика стосовно освіти полетіла за новими віяннями, а про матеріальне забезпечення як шкіл, так і власне нас, забула.
Отож, для того, щоб всі мої нові знання не пропали даремно у додачу до курсів мені потрібні:
Скатертина-самобранка, щоб не хвилюватися за вміст холодильника
Чоботи-скороходи, щоб скрізь встигати
можна і однесеньку чарівну палочку - махнув легесенько, сказав "Алахамора" і все є - і новий комп. у класі, і дошчечка мультимедійна і ....
Погоджуюся з Вами, державна політика щодо освіти не дає змоги робити дійсно те що цікаво і корисно, а частенько додає безліч не потрібної роботи, до такого напрямку освіти варто додавати щось з переліченого вами у поміч вчителям.
ВідповістиВидалитиЯ Вам дякую за підтримку))) Але на нас таких гарних і продвинутих тримається освіта (я маю на увазі таких фанатів своєї справи)
ВидалитиШикарна рефлексія )) читав з посмішкою... Такі чарівні палочки бувають лише у фей (я мультики дивився, я це точно знаю) і у інспекторів ДАІ. Але спеціальність нам не змінювати потрібно працювати та працювати, щоб якісно навчати наших дітей!
ВідповістиВидалити