Рефлексія до модуля 4

Я знала, що не все буде так райдужно, але ніяк не очікувала, що створення презентації доведе мене до сказу. По-перше, тому що проект я готую з однієї теми,  а відео зробила з іншої, по друге, усвідомлення того, що мені не хочеться більше робити набір слайдів, а по-третє, я боюся, що тепер буду "бракувати" презентації, які створюють мої учні.
А ще, дякую Вам, Артеме Володимировичу, що свого часу навчили мою Дашу створювати супер-презентації. Без її цензу я тепер не маю права щось взяти в школу)))
Отже, я - молодець, я вже хочу 5 клас з яким я буду крок за кроком реалізовувати все, що у моїй голівонці чудиться (бідні діти)))).

Тепер стосовно презентації. В 11 класі ми вчили "Чуму" А. Камю і усвідомлення того, що ми зараз знаходимося у стані "зачумленості" не залишає, і це страшно... Події Майдану тривали 95 днів, за один лише 94 день чуми в Орані померло 124 чоловіки. Аналогію із Небесною Сотнею важко не помітити...
Вважаю, що саме так треба репрезентувати книгу. Моє відео - це спроба зробити буктрейлер, який можна використати на етапі мотиваці 1 уроку по вивченню роману.
Загрузити відео на блог не змогла, сказали мені, що воно завелике.
Тому запрошую всіх перейти за посиланням http://youtu.be/656Y8bBA9qg і переглянути моє відео.

Рефлексія до модуля 3

Приємно усвідомлювати, що теоретична частина інформації, а саме те, що стосується навчання за проектною технологією, мені вже знайома. А ще приємніше усвідомлювати, що технологія розвитку критичного мислення, якою я користуюся на уроках світової літератури - теж є компонентом навчання на курсах.
А тепер уявіть що буде, якщо до всього цього я ще додам елементи екзистенційно-діалогічного навчання!!!!
Жарти-жартами, але сьогодні я була на семінарі. Я завжди на таких заходах ловлю себе на думці, що я ніколи не зможу провести урок саме так гарно, як було показано, що у мене не такі гарні і розумні діти, як ті, яких я сьогодні побачила, ну, тобто,  я "сама себе пресую".
Однак сьогодні вперше мені не хотілося сидіти на уроці просто так, я шукала  варіанти проведення свого уроку за допомогою тих порад, які отримала на курсах. Я вже спланувала ті теми і завдання, які мали б опрацьовувати мої діти, якби Я проводила урок. І зрештою, у мене виникло бажання показати класний урок із світової літератури із залученням власного блогу, Google - диску і безлічі тих "прибамбахів", які я вже знаю. Хоча знаю я всього лише мінімум з того, що можуть нам запропонувати нові технології.
Я вже не боюсь відкритих уроків (я в принципі і не боялась, однак завжди хотілося чогось нового, і ніяк не можна було надумати щось цікаве). Хоча свого часу я проводила урок літератури із використанням нетбуків, але як би я його зараз провела!!!
Час так швидко летить, уже 4 модуль, і розумієш, що вже скоро травень і шкода, якщо із завершенням курсів азарт до нововведень зникне.

Мої враження від модуля 3

Сьогодні ми стврили форму в текстовому редакторі Microsot Word. Відкрити
також ми навчилися створювати Google-форми для проведення анкетування - відкрити  

Рефлексія до модуля 2

Мандруючи з вівторка різноманітними конкурсами, обмірковуючи становище дітей, які у всіх цих конкурсах зайняті, до мене прийшло усвідомлення того, як можна реально полегшити їхнє життя за допомогою Intel-технологій. Я навіть знаю, як я це буду робити на уроках світової літератури (хоча пройдено лише два модулі).
Ось я ловлю себе на думці, що я відчуваю стривоженість, якщо не виконаю домашнє завдання (і начебто і часу обмаль, а сиджу і роблю))))
Я не люблю довго "зависати"на одному і тому ж самому, мене завжди кудись тягне - як не в аспірантуру, то хоча б на курси. І час швидко минає - тиждень летить непомітно.
Однак відчуття занепокоєння збільшується - я боюся, що отримані мною знання можуть пропасти задарма. І навіть скажу чому. Справа в тому, що при всьому моєму бажанні іти в ногу з часом гальмує розуміння - для мене це нездійсненна справа. Адже щоб робити все так, як Ви нас навчаєте, потрібно доволі багато часу, а я замість того, щоб робити те, що цікаво, змушена додатково працювати, адже держава політика стосовно освіти полетіла за новими віяннями, а про матеріальне забезпечення як шкіл, так і власне нас, забула.
Отож, для того, щоб всі мої нові знання не пропали даремно у додачу до курсів  мені потрібні:
Скатертина-самобранка, щоб не хвилюватися за вміст холодильника
Чоботи-скороходи, щоб скрізь встигати
 можна і однесеньку чарівну палочку - махнув легесенько, сказав "Алахамора" і все є - і новий комп. у класі, і дошчечка мультимедійна і ....

Знайомство відбулося (хоча як кого звати так і не знаю, окрім декого), завдання розглянуті. Начебто все зрозуміло. і в той самий час дома сам на сам із новою інформацією голова іде обертом. На всі прохання про допомогу у дочки чую у відповідь: "Мам, хто із нас ходить на "Інтелновські" курси?" Тому починаю все спочатку  - деколи методом "тику", деколи включаю пам'ять. Хоча пам'ять зорова підводить, не вистачає записів. І, нарешті, приходить розуміння того, що якщо я цього не опаную, я - "чайник", а я хочу бути "продвинутою"!!!!!